Донбас спотикання. Що насправді відбувається з переговорами щодо завершення війни в Україні?
Публікації останніх днів в українських ЗМІ підтвердили інформацію, про яку раніше вже писала "Страна" : США не забули про переговори щодо України і продовжують наполягати на виведенні українських військ із Донецької області для завершення війни. По суті, це зараз головне питання всього переговорного процесу, на якому він і зупинився, оскільки українська влада відмовляється це робити навіть в обмін на гарантії безпеки та величезні інвестиції від США.
У статтях українських та західних ЗМІ описується приблизно така картина переговорів. Американці тиснуть на Київ з метою виведення військ з Донецької області, погрожуючи повним припиненням допомоги, але Володимир Зеленський рішуче пручається. Київ наводить кілька аргументів проти. Перший: виведення українських військ із Донецької області сильно полегшить завдання РФ для початку повторного наступу в глиб України. Другий: ситуація на фронті для ЗСУ останніми місяцями покращується, тому немає причин для таких великих поступок, оскільки Україна війну не програє. Третій: суспільство категорично не ухвалить виведення військ.
Втім, далеко не всі у Києві вважають ці аргументи обґрунтованими. Перший ми вже аналізували окремо. Двоє інших розберемо докладніше.
Просування російських військ останніми місяцями справді сповільнилося, а ЗСУ, накопичивши резерви, проводять контрнаступальні дії відразу на кількох напрямках. Причому за низкою ознак активність цих дій найближчими місяцями зростатиме. Однак, як ми вже писали, проти такої тактики існують і заперечення.
"Наступальні дії в умовах тотального панування дронів у повітрі призводять до кратного зростання втрат. З військової точки зору це може бути виправдане, якщо є шанс на глибокий прорив і стратегічний успіх. Але зараз весь фронт - це величезна сіра зона глибиною по 10 кілометрів з кожної зі сторін. Імовірність проривів вкрай невелика. знекровити свої резерви. І повториться ситуація 2023 року, лише у набагато гірших для України умовах”, - каже джерело у військових колах.
Що стосується аргументу про неприйнятність виведення військ для суспільства, то джерело в українських політичних колах теж ставить під його сумнів.
"По-перше, влада вже неодноразово показувала, що якщо вона вважає щось необхідним, то вона це робитиме незалежно від того, що думає суспільство. Конкретний приклад – бусифікація. Більшість українців проти неї. Але вона продовжується і посилюється. По-друге, суспільство вкрай втомилося від війни. Тому не думаю, що проти виведення військ буде сильне та активне обурення, якщо це стане умовою завершення війни. Тим більше, що відведення можна подати не як виконання умов Путіна і Трампа, а як маневр через військову необхідність з метою зберегти армію, відступаючи з боями. Як це сталося рік тому у Курській області. Або як це відбувається періодично на фронті. Наприклад, у грудні Генштаб ЗСУ заявив про вихід українських військ із Сіверська для зайняття більш вигідних рубежів оборони. Так, особисто для Зеленського виведення військ стане серйозною політичною проблемою. Крім того, з боку США постійно йдуть заклики до виборів одразу після завершення війни або навіть під час неї, що на Банковій сприймається як спроба усунути президента від влади. Але це проблеми саме для Зеленського, задля країни загалом. Причому і він може за бажання вивернути ситуацію на свою користь, представивши досягнення світу як перемогу", - каже джерело.
За його словами, реальні причини, через які українська влада виступає проти виведення військ з Донецької області, є іншими.
Перша причина: у Києві не вірять, що Трамп справді припинить допомогу.
"Якщо насправді відчули б таку загрозу, то позиція була б іншою. Але є надія, що загрози припинення допомоги в життя не втілюються, тому що в оточенні Трампа є впливові люди, які виступають проти цього та за продовження тиску на Росію. І досі їм вдавалося утримувати Трамп від таких кроків. Однак це ті самі люди втягнули зараз Трампа у війну в Ірані, яка пішла не за планом, а тому їхні позиції можуть ослабнути, зокрема й по Україні. А тому загроза припинення підтримки може стати реальнішою. І навіть блокування розвідданих може мати катастрофічні наслідки в плані здатності відбивати повітряні удари, особливо в умовах дефіциту ракет для ППО, що наростає", - сказало джерело.
Друга причина – політична орієнтація Зеленського на ворожі Трампу кола Заході.
"Він орієнтується на британців, Демократичну партію США та споріднені їй сили в Європі. А серед цих сил, по-перше, поширена теорія, що європейцям вигідно затягування війни в Україні. А по-друге, вони просто не хочуть, щоб Трамп отримав очки за рахунок завершення війни в Україні. Трампа недалеко. Характерно, що зараз заговорили про те, що Україна має готуватись до війни ще на три роки – це якраз до кінця терміну повноважень Трампа", – каже джерело.
Третя причина, пов'язана з другою, – переконаність Києва у тому, що європейці продовжать фінансування України та гроші на війну точно будуть. Але зараз ця переконаність, як відомо, проходить випробування через вето Угорщини на кредит у 90 мільярдів євро. Проте є надія, що Віктор Орбан програє вибори і вето буде знято, але гарантій на 100% цього поки що немає. Крім того, через війну в Ірані наростають економічні проблеми в Європі, що також може спрацювати проти продовження фінансової допомоги Україні.
Четверта і, мабуть, головна причина – очікування на великі проблеми у Росії. Щоправда, за цими очікуваннями дуже сильний удар завдала війна в Ірані, яка підняла ціни на нафту, що вирішує питання наповнення російського бюджету. Однак повністю надія не зникла і зараз підживлюється процесами в РФ, де ситуацію намагається качати місцева "партія смути", яка свого часу готувала ґрунт під заколот Євгена Пригожина. До речі, "партія смути" системно атакує і переговорний процес Росії зі США, вимагаючи "перестати грати в договорячки" із Заходом і забути про "дух Анкоріджа". Хоча саме на цьому напрямі РФ зараз досягла основних успіхів: американці зняли санкції з російської нафти, а також зберігається ймовірність припинення американської допомоги Києву через відмову останнього виконувати анкориджські домовленості про виведення військ із Донбасу. Загалом, активність "партії смути" та невдоволення частини російського суспільства обмеженнями інтернету та планами щодо блокування "Телеграма" породжують у Києві надії, що ситуацію в РФ вдасться розгойдати, що, у свою чергу, як мінімум обнулить "дух Анкоріджа", знявши значну частину проблем для української влади.
Однак, чи втіляться ці надії в життя, велике питання. Особливо в умовах зростання цін на нафту, яка дає російській владі ресурс для швидкого вирішення внутрішніх проблем, якщо такі виникнуть.
Також, як бачимо, можуть виникнути проблеми і з іншими частинами стратегії Києва, в рамках якої він відмовлятиметься від виведення військ із Донбасу. Втім, ці проблеми можуть виявлятися поступово, а тому якийсь час Зеленський рухатиметься за інерцією.
Однак є два ризики, які призведуть до необхідності різкої зміни стратегії. Перший – припинення американської підтримки та інші можливі практичні заходи тиску США на Київ. Другий – провал планів щодо виділення кредиту ЄС.
В обох випадках можуть посилитись позиції тих сил в українській владі, які по-іншому дивляться на умови завершення війни. За даними західних ЗМІ, є такі сили і в близькому оточенні самого Зеленського.
