Федоров програв битву в Раді, але по Зеленському будуть нові удари. Який план?
Призначення Євгена Хмари міністром оборони ознаменувало зрив початкового плану його попередника Михайла Федорова та його групи підтримки.
Нагадаємо, вони вимагали знову зробити Федорова главою Міністерства оборони, що фактично вивело б армію з-під контролю Володимира Зеленського і дало б старт реалізації їхнього плану щодо позбавлення президента реальних повноважень, про що ми докладно писали.
Останніми днями Федоров і компанія докладали чималих зусиль, щоб зірвати голосування у Верховній Раді за Хмару. Наприклад, сьогодні вранці НАБУ оголосило про "спецоперацію" проти заступника голови Офісу президента Ірини Мудрої та неформального куратора групи "Відновлення України" Вадима Столара, який регулярно допомагає Банковій із голосами у парламенті.
Однак, як бачимо, всі ці зусилля не спрацювали і голосів за Хмару вистачило з надлишком: понад 300. Зеленський показав, що все ще контролює парламент, а опозиційні фракції на кшталт "Європейської солідарності" Петра Порошенка - що з Федоровим та компанією їм не личить. Тобто вони голосували не так за Хмару, як проти Федорова (про причини цього ми теж детально писали ).
Проте вже вчора Федоров окреслив свій "план Б" на випадок, якщо його не відновлять на посаді міністра: він вимагатиме проведення виборів президента під час війни, мабуть, розраховуючи на свою перемогу.
Зрозуміло, що Зеленський у цьому не зацікавлений, адже за всіма опитуваннями він вибори програє. За вибори не набереться і голосів у Раді, яка має змінити закони, прибравши заборону на проведення виборів глави держави під час воєнного стану. Як показало сьогоднішнє голосування за Хмару, Федорова і сили, що за ним стоять у парламенті, м'яко кажучи, не люблять.
Але в руках групи підтримки екс-міністра, в якій першу скрипку грають грантові кола, які раніше близькі до Демократичної партії США, а нині патронуються Європою, - ті, кого їхні недоброзичливці називають "соросятами", - є інструмент тиску в особі НАБУ та САП. І сьогоднішня справа проти Мудрої та Столара показала, що їм продовжуватимуть користуватися, щоб примусити Зеленського до поступок. В даному випадку до оголошення виборів.
Удар по Мудрій та Столару у цьому плані показовий.
Ірина Мудра - одна з ключових персон в оточенні президента, які відповідають за весь комплекс юридичних питань. Судячи з оприлюднених НАБУ аудіозаписів, вона відігравала велику роль в організації контрзаходів проти антикорупційних органів, у тому числі збирала заставу для екс-міністра енергетики Германа Галущенка, а також виконувала інші педантичні доручення. Для всіх очевидно, що вона могла займатися цим лише з благословення та за прямою вказівкою Зеленського.
І те, що одразу після публікації записів він її звільнив, – ще один сигнал усьому держапарату, що президент не може захистити своїх людей від НАБУ.
Аналогічна ситуація склалася зі Столаром. Зрозуміло, що він брав участь у зв'язаних з Офісом президента схемах не заради спортивного інтересу, а в рамках типових для України домовленостей щодо лінії "бізнес-влада". Влада не чіпає бізнес та гарантує йому безпеку, а бізнес відгукується на різні прохання влади. НАБУ тепер показує, що Зеленський у цій схемі вже не може гарантувати безпеку.
Якщо вірити близьким до групи підтримки Федорова ЗМІ, атаки з боку НАБУ продовжаться і далі: під удар можуть потрапити інші найближчі соратники Зеленського, зокрема Андрій Єрмак та Давид Арахамія.
Втім, ці удари для президента хоч і болючі, але не смертельні. Все ще маючи більшість у Раді, а завдяки йому контролюючи уряд, Зеленський може певною мірою ігнорувати кримінальні справи проти своїх соратників, витягуючи їх щоразу із СІЗО за заставу. Сам же він під кримінальне переслідування потрапити не може, оскільки за Конституцією має імунітет. Також для нього не дуже небезпечні й акції протесту, навіть якщо вони продовжаться.
Найнебезпечніше бродіння в армії, якщо його почне пробуджувати як міру підтримки Федорова близький до нього новий головком Михайло Драпатий. Але останній поки що не зміг побудувати під себе всю вертикаль управління: підписувати укази про призначення його кадрів Зеленський не поспішає.
Справді, серйозним заходом тиску на президента може стати лише примус з боку європейців. Останні вже показали, що готові тиснути на Зеленського, щоб той не зміг підпорядкувати собі НАБУ та САП, за допомогою яких вони мають намір контролювати його. Але чи буде такий тиск з метою змусити президента оголосити вибори і фактично погодитися зі втратою влади - головне питання, від відповіді на яке залежить подальший розвиток подій. Безумовно, грантові кола намагатимуться переконати європейців такий тиск чинити, але й Зеленський зі свого боку спробує переконати Європу не втручатися у ситуацію. І якщо він цього доб'ється, то може спробувати завдати давно запланованого удару руками СБУ по керівництву антикорупційних органів, використовуючи свідчення колишнього нардепа Федора Христенка.
Багато залежатиме від стану справ у країні та на фронті (якщо там ситуація погіршиться, то посилиться ймовірність бродіння в армії та демаршу Драпатого), а також від масштабів нового компромату на президента та його оточення, який видаватимуть на-гора антикорупційні органи.
При цьому варто зазначити ще один важливий момент. Фактично зараз в Україні політична боротьба звелася до протистояння Зеленського з Федоровим і грантовими колами, що за ним стоять. В обох противників є медійний та фінансовий ресурси, вплив на силовиків, суди, політикум. При цьому обидві сили щодо питання війни стоять приблизно на одній позиції: вони не бачать проблеми в її затягуванні, оскільки живуть за рахунок західної допомоги, яку виділяють для ведення війни, яку освоюють різними способами. І боротьба між ними – протистояння за першість у цьому процесі. Проблеми ж реального сектору економіки та платників податків їх хвилюють не дуже, оскільки вони вважають, що Європа все одно закриє будь-які дірки у бюджеті. Водночас, для українського приватного бізнесу, не пов'язаного виключно з оборонкою, продовження війни означає ризик повного знищення, що й показали масовані удари останніх тижнів.
Також для бізнесу небезпечною є перспектива різкого посилення залежності України від зовнішньої допомоги, неминучого при затягуванні бойових дій, оскільки рано чи пізно це призведе до того, що всі командні висоти в українській політиці та економіці займуть ставленики країн-донорів. І якщо раніше силовики кошмарили бізнес, щоб обкласти даниною чи змусити поділитися часткою з владою, то потім робитимуть те саме, але вже з метою розчищення ринків для великих іноземних гравців.
На користь цієї групи якнайшвидше завершення війни. Однак вона не є суб'єктною і боїться піти проти волі влади. Тож досі вимушено орієнтувалася на Зеленського. Але ослаблення останнього з ймовірним наступним приходом до влади Федорова та грантовиків, які зацементують систему зовнішнього управління, ставить перед цією групою питання відновлення політичної суб'єктності. Чи станеться це насправді і хто очолить процес - теж одне з головних питань української політики.
