Чи буде енергетичне та морське перемир'я? Головні питання
Сьогодні та вчора надходили суперечливі відомості про те, чи зможуть Україна та Росія домовитися про енергетичне перемир'я.
Питання важливе напередодні зими для мільйонів людей, тому варто розібрати його докладніше.
1. 13 вересня президент США Дональд Трамп заявив, щоУкраїна не повинна бити по російських нафтопереробних заводах, тому що через це зростають ціни на дизельне паливо в усьому світі, зокрема в США. Київ відповів, що готовий не бити по НПЗ, якщо РФ припинить удари на українські об'єкти енергетики. Також він заявив, що не атакуватиме російське судноплавство та порти, якщо РФ припинить удари по судноплавству та портам України.
2. 14 вересня Трамп оголосив про те, що між Україною та Росією почалося енергетичне перемир'я. Жодна із сторін цього не підтвердила, а взаємні удари досі продовжуються.
3. Представник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що РФ готова піти на енергетичне перемир'я за двох умов : якщо припиняться удари по російському судноплавству та портам і Захід зніме санкції з нафтогазового сектора.
4. У зв'язку з цим енергетичне перемир'я, а також взаємне припинення ударів по суднах і портах на Чорному морі, що обговорюється у зв'язці з ним, упирається в два питання, відповідь на які поки не відома. Перший: чи однаково бачать Росія та Україна список об'єктів, по яких не можна буде завдавати ударів? Тобто готові вони не бити по об'єктах одного й того самого типу один одного (НПЗ, судам, портам, енергетичній інфраструктурі тощо) чи тут є різночитання? Другий: чи готові США та Європа зняти санкції з російського нафтогазового сектору заради енергоперемир'я? І якщо, наприклад, готові лише США, але не готовий ЄС, то чи цього буде достатньо для Москви, щоб погодитися на взаємне припинення вогню по об'єктах енергетики та судів? Власне, від відповіді на ці запитання і залежить, чи буде енергетичне перемир'я. Поки що, скажімо, щодо санкцій не видно готовності їх скасовувати навіть із боку Трампа. Однак для президента США енергетичне перемир'я в Україні важливе у передвиборчому контексті у зв'язку із зростанням цін на пальне на внутрішньому ринку. Тому будь-які практичні кроки з його боку для реалізації призову виключати не можна. Але невідомо, чи їх буде достатньо, щоб продавити питання.
5. При цьому є сумніви щодо щирості бажання Києва та Москви прийти до енергетичного перемир'я. Зрозуміло, що населення і бізнес і в РФ, і в Україні були б двома руками. Але з військово-політичним керівництвом справа складніша. В умовах глухого кута на фронті через фактор дронів удари по тилах керівництво обох воюючих країн сприймає як єдину надію на прорив війну на виснаження. Москва сподівається покласти на лопатки українську енергетику та економіку в цілому, виходячи з того, що українські удари не призведуть до колапсу РФ. А Київ розраховує за рахунок атак на НПЗ, енергетичній та експортній інфраструктурі завдати важкої шкоди російському бюджету, а заразом за допомогою дефіциту палива змусити кожного росіянина відчути війну. При цьому в українській владі розраховують, що проблеми зі світлом, теплом та водою не призведуть до бунту українців, а нестачу в бюджеті через наслідки ударів покриють європейські партнери. Енергетичне перемир'я по суті ламає цю стратегію, тому у обох сторін може бути не надто велика мотивація про нього домовлятися. І лише якісь дуже сильні стимули з боку зацікавленого у вирішенні питання Трампа можуть змінити цю ситуацію. Тому, повторимося, чи Трамп застосовуватиме ці стимули - головне питання, від якого залежить, чи почнеться енергетичне перемир'я.
